Середа, 22.11.2017, 08:42
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Наше опитування
Як ви ставитеся до ЗНО?
Всього відповідей: 217

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

 Шкільний психолог

Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років

до навчання у школі.

На сьогоднішній день з’ясовано, що готовність до шкільного навчання – багатоякісне утворення, яке містить мотиваційну, соціально-психологічну, емоційну, вольову та інтелектуальну готовність дитини до навчання в школі. Досить велика кількість учнів є невстигаючими у навчанні, і річ не в складних програмах викладання навчального матеріалу, чи занадто вимогливих учителях, а в тому, що діти психологічно слабо підготовлені до навчання в школі. У першу чергу, проблема криється в слабкій мотивації, нерозумінні своєї нової, внутрішньої позиції школяра. Саме тому психологам, вихователям, батькам необхідно звернути увагу на розвиток мотиваційної готовності ще в дошкільних закладах.

Корекційно-розвивальна програма формування мотиваційної готовності дітей до навчання в школі.

Заняття 1.

1.Гра «Інтервю».

Мета: формувати у дітей вміння орієнтуватись в оточуючому світі.

Інструкція: діти, уявіть собі, що я журналіст, який хоче взяти у вас інтерв’ю для газети чи журналу. Ви повинні уважно послухати запитання, які я буду задавати, а потім правильно і швидко на них відповісти. Кожен з дітей відповідає на запитання, ті запитання, які діти не розуміють, треба пояснити і обговорити колективно.

Запитання інтервю:

  1. Як вас звати? (Кожен з дітей відповідає на запитання, якщо дитина замість ім’я називає прізвище, це не вважається помилкою).
  2. Скільки вам років?
  3. Як звати ваших батьків?
  4. Як називається місто, в якому ви живете?
  5. Як називається вулиця, на якій ви проживаєте?
  6. Який номер має ваш будинок, квартира?
  7. Яких тварин ви знаєте? Які з них домашні? Які живуть у наших лісах? (Дитина повинна назвати хоча б по 2 тварини на кожне із завдань).
  8. В яку пору року з’являється і в яку пору року опадає листя?
  9. Як називається та година дня, коли ви прокидаєтесь, коли обідаєте, коли готуєтесь до сну?
  10. Перерахуйте предмети одежі, меблі, столові прибори, які ви використовуєте? (правильна відповідь та, в якій перераховано не менше трьох найменувань з кожної групи).

2.Бесіда-гра «Я йду до школи».

Мета: активізувати відомості дітей про школу і шкільне життя.

Інструкція: Діти, давайте поділимось на дві команди. Назва однієї команди буде «Всезнайки» (це такі люди, які все знають), а іншої - «Незнайки» (такі люди, які нічого не знають). Я буду наводити запитання, команда «Всезнайки» має відповідати на всі запитання тільки правильно, а команда «Незнайки» повинна жартувати, і відповідати на всі запитання неправильно. За кожну правильну відповідь всезнайкам ставимо «+», а за кожну неправильну відповідь незнайкам ставимо «+». Кожна дитина має себе спробувати в обох ролях.

Запитання:

  1. Чи потрібно ходити до школи?
  2. Навіщо потрібно ходити до школи?
  3. Чим зазвичай займаються в школі? (Що ви будете робити в школі?)
  4. Що потрібно мати учневі, щоб бути готовим до школи?
  5. Що таке уроки? Чим на них займаються учні?
  6. Як потрібно поводити себе на уроках в школі?
  7. Що таке домашні завдання?
  8. Навіщо потрібно виконувати домашні завдання?
  9. Чим ви будете займатися вдома, коли прийдете зі школи?
  10. Що нового з’явиться в твоєму житті, коли ти підеш у школу?

Дати дітям можливість зрозуміти, для чого вони ідуть до школи, навіщо їм вчитись, що дасть їм це навчання.

      3.Гра «Пантоміма».

      Мета: прийняття позиції школяра дитиною, зменшення рівня тривожності, страхів     пов’язаних зі школою, розвиток емоційної сфери.

      Інструкція: Діти, давайте спробуємо за допомогою різноманітних поз, рухів тіла показати, як виглядають:

Добрий вчитель, злий вчитель; учень, який вчиться на одні п’ятірки – відмінник; учень, який погано вчиться; зошит неохайного учня; учень, який не хоче іти до школи; учень, який старанно робить уроки; уважний учень; неуважний учень; учень, який боїться відповідати; учень, який із задоволенням іде до школи.

Після гри потрібно обговорити з дітьми, кого їм було приємніше показувати, кого кумедніше, яким краще бути учнем, тим, з кого сміються, чи тим, кого поважають і ставлять на зразок іншим. За допомогою оплесків визначте ту дитину, яка краще всіх виконала завдання. (Можна нагородити орденом – «Найкращий мім»).

 

Заняття 2

1.Гра «Я готуюсь до школи».

Мета: формувати позитивну навчальну мотивацію, коригувати негативне ставлення до школи.

Інструкція: уявіть собі, що я прилетіла до вас з іншої планети, щоб разом з вами йти до школи. Ваше завдання – якомога швидше підготувати мене до навчання в школі. Я буду запитувати вас про шкільне життя, а ви повинні мене навчити, відповідаючи правильно на запитання.

Запитання:

1.Щоб піти до школи мені має виповнитись:

а) 1-2 роки;

б) 6-7 років.

2. Щоб добре вчитись, я повинна:

а) дуже хотіти навчатись у школі;

б) зовсім не хотіти навчатись у школі.

3. Для того, щоб піти до школи, достатньо:

а) мати кольорові олівці, гарний портфель і ручку;

б) вміти трішки читати, писати, рахувати, малювати.

4. Щоб бути відмінником, потрібно:

а) мати гарні олівці, зошити і ручку;

б) бути старанною ученицею ( учнем).

5. Домашні завдання потрібно виконувати:

а) швидко і як-небудь;

б) не поспішаючи, гарно, охайно, перевіряючи помилки.

6. На перервах потрібно:

а) відпочивати ( можна повторити якийсь предмет);

б) відповідати біля дошки.

7. Якщо я отримаю двійку:

а) потрібно плакати, кричати на вчительку;

б) сміятись, кажучи, що мені байдуже;

в) попросити пояснити, вивчити цю тему, щоб перездати на кращу оцінку.

8. Коли я буду відповідати біля дошки, я повинна:

а) хвилюватись, боятись;

б) не хвилюватись, уважно послухати запитання і відповісти на нього.

9. В школі потрібно вчитись:

а) тому, що всі вчаться;

б) щоб бути розумною, досвідченою людиною.

10. Я хочу вчитись у школі:

а) тому, що в школі гарні квіти і парти;

б) тому, що в школі я дізнаюсь багато нового і цікавого, що допоможе мені стати дорослою, самостійною людиною.

2. Проективна корекційно-розвивальна методика «Я малюю школу».

Мета: корекція страхів у дітей перед навчанням у школі.

Інструкція: сьогодні ми всі будемо малювати різні ситуації, події, які можуть відбутися в школі. Нехай кожен з вас візьме олівець і намалює те, що йому подобається чи не подобається в школі. Після того, як всі намалюють, діти повинні помінятись місцями і домалювати щось на малюнку сусіда. Після цього малюнки обговорюються, пояснюються елементи.

Обладнання: великий аркуш паперу, кольорові олівці.

3. Гра «Школа – казка».

Мета: зняття страху і сильного напруження, тривожності перед шкільним навчанням.

Інструкція: діти читають, розповідають про правила, вимоги в цій школі, придумують уроки, оцінки ( психолог бере в цьому процесі активну участь). Кожна дитина повинна обов’язково що-небудь розповісти і показати. Клас попередньо домовляється, яке правило для школи буде виконуватись, і воно включається в хід навчальних, ігрових занять, що сприяє довільності. Це необхідно для того, щоб діти побачили, де добре, а де погано, для чого потрібні правила. Таким чином з’являється бажання завжди і в усьому діяти за правилом. Напрямом цієї роботи є також розвиток у дітей бажання бути компетентними, як одного з центральних мотивів учіння, бажання бути не гіршим за інших.

Заняття 3

1. Гра « Сокіл і лис».

Мета: моделювати навчальну ситуацію і розвивати довільність.

Інструкція: обираються сокіл і лис. Інші діти – соколята. Сокіл вчить своїх соколят грати. Він бігає в різних напрямах і одночасно робить різні рухи руками ( вверх, в сторони, вперед тощо). Зграйка соколят біжить за ним і слідкує за його рухами, намагаючись точно скопіювати їх. В цей час з нори вискакує лис. Соколята швидко присідають, щоб лис їх не помітив. ( Лис з’являється по команді ведучого і ловить лише тих, хто не встиг присісти). Соколята, яких спіймали, на деякий час вибувають з гри. Після гри всі сідають у коло і вислуховують пояснення, чому лис зловив соколят ( неуважність на уроках призводить до погіршення навчання, нерозуміння предметів, відставання і отримання поганих оцінок, щоб цього не сталось, потрібно бути уважним і, якщо щось не зрозуміло, попросити пояснити ще раз).

2.Гра «Пташка».

Мета: розвивати самоконтроль.

Інструкція: перед початком гри ведучий знайомить дітей з різними породами дерев. Можна показати їх на малюнку, розповісти, де вони ростуть. Перед грою всі підбирають для себе фант – іграшку чи будь-що інше. Гравці сідають у коло і обирають дитину, яка буде збирати фанти. Вона сідає в середину кола і всім гравцям дає назви дерев ( дуб, клен, береза, ялинка, липа, каштан, горіх, вишня, тополя, акація, яблуня, груша, черешня, слива, абрикос, айва, алича, пальма та ін.). кожен повинен запам’ятати свою назву. Дитина, що збирає фанти, каже : «Прилетіла пташка і сіла на дуб». Дуб повинен відповісти : «на дубі трошки посиділа, а потім на березу полетіла». Береза називає інше дерево і т.д. хто прогавив, віддає фант. Наприкінці гри фанти розігруються. Потрібно уважно слідкувати за ходом гри і швидко відповідати. Підказувати не можна.

3.Вправа « Я не можу – я можу – я спробую».

Мета: розвивати мотивацію до навчання.

Інструкція: якщо дитина відмовляється виконувати якесь завдання, говорячи, що вона точно з ним не впорається, вчитель просить її уявити іншу дитину, яка знає набагато менше ніж вона і дійсно не може впоратись із завданням ( не знає літер, цифр, не вміє творити). Потім пропонують уявити дитину, яка зуміє впоратись із завданням. Дітей запевняють, що вони при цьому зможуть, якщо спробують зробити все правильно. Дитина кладе руки на відкриті долоні дорослого і весь клас, група говорять чарівні слова :

  • « Я не можу» … і кожен по черзі каже, чому це завдання для нього важке;
  • « Я можу» … діти по черзі кажуть, що вони можуть зробити;
  • « Я спробую і зумію» … - кожен намагається сказати якою мірою він може виконати завдання, якщо докладе зусиль . Правильність чи неправильність реплік дітей не коментується, підкреслюється лише те, що кожен чогось не вміє, чогось не може, але кожен зуміє, якщо спробує, схоче це зробити, щоб бути не гіршим за інших.

Заняття 4

1.Гра «Підніми руку».

Мета: виховувати довільність, розвивати навички дотримуватись правил і бути уважним до однокласників.

Інструкція: діти, стоячи, утворюють коло. Вибирають ведучого, який стає посередині кола. Він спокійно ходить по колу, потім стає навпроти одного з гравців і голосно вигукує «сусід». Той гравець, до якого звертається ведучий, продовжує стояти, не змінюючи положення. Ведучий повинен точно ставати навпроти тієї дитини, до якої він звертається. Сусіди з боку повинні підняти вгору ту руку, що ближче до обраної дитини. Якщо хтось з дітей помилився, тобто підняв не ту руку чи забув це зробити, то він стає ведучим. Гравець програє навіть, якщо він підняв не ту руку.

2.Гра «Складаємо фігурки».

Мета: розвивати зорову пам'ять.

Інструкція: для цієї гри необхідно мати 30-40 паличок (сірників). Ведучий каже: «Я покажу вам фігурку, складену з паличок». Через 1-2 секунди фігурки накривають аркушем паперу. За цей короткий проміжок часу ви повинні скласти таку саму фігурку. Якщо паличка пропущена або покладена неправильно, це визнається помилкою. Починаємо!

Перша фігура – будинок, далі зірочка, сніжинка, ялинка.

Заняття 5

1.Гра «Першокласник».

Мета: закріпити знання дітей про те, що потрібно для навчання в школі, виховувати охайність, бажання вчитись, привчати до порядку.

Інструкція: на столі ведучого лежать портфель і кілька різних предметів: ручка, пенал, зошити, книжки, ложка, тарілка, ножиці, щітка, карти. Після нагадування про те, що дитина незабаром піде до школи і буде самостійно складати свої речі, їй пропонують подивитись на розкладені предмети і якомога швидше і охайніше зібрати свій портфель. Гра закінчується, коли дитина складе всі речі і закриє портфель. Рахувати до 5.

2.Гра «Чорне-біле не бери, так і ні не говори».

Мета: виховувати зосередженість, збагачувати словниковий запас.

Інструкція: грати можна у великій групі. Ведучий починає вести з партнером бесіду так, щоб дитина назвала заборонені слова: чорний, білий, так, ні, той хто неправильно відповість, вибуває з гри на деякий час. Відповідати потрібно швидко, всі діти уважно слідкують за виконанням правил. Бесіда має приблизно такий характер:

  • Чи ходив ти коли-небудь у зоопарк?
  • Один раз.
  • Чи бачив ти там ведмедя?
  • Бачив.
  • Він був білий чи бурий?
  • Полярний.

 

 

Заняття 6

1.«День відкритих дверей».

Мета: знайомити дітей зі школою, школярами, шкільними речами. Відвідування кабінетів з математики, української мови та літератури, природознавства, трудового навчання, музичного кабінету, спортивної зали.

Знайомство із школярами-початківцями, відвідування відкритого уроку у другому класі.

Розповіді дітей про своє шкільне життя.

Заняття 7

1.Вправа «Намалюй пароплав».

Мета: розвивати довільність.

Інструкція: дитині пропонують якомога точніше скопіювати пароплав, окремі деталі якого складені з елементів прописних літер і цифр. Дорослий каже: перед тобою лежить аркуш паперу. На цьому аркуші намалюй, будь-ласка, такий самий малюнок, який ти бачиш перед собою. Не поспішай, намагайся бути уважним, щоб малюнок був точнісінько такий, як на зразку. Якщо ти щось не так намалюєш, ластиком не витирай, а намалюй зверху або поруч правильно. При порівнянні слід звернути увагу на:

  • співвідношення розмірів деталей;
  • присутність усіх елементів;
  • правильність виконання (чи не переплутала дитина верх і низ малюнка);
  • кількість деталей і спосіб виконання (чи рахує дитина клітинки або малює на «око».

2.Гра «Три рухи».

Мета: розвивати вміння концентрувати увагу і виконувати вказівки дорослого.

Інструкція: діти, будь-ласка, запам’ятайте три рухи:

  • руки зігнуті в ліктях, кисті на рівні плечей;
  • руки витягнуті перед собою на рівні грудей;
  • руки підняті вгору.

Потрібно продемонструвати всі рухи дітям, попросити їх повторити і переконатися, що вони запам’ятали не тільки самі рухи, а й їх порядкові номери – перше, друге, третє.

  1. Ведучий показує один рух, називаючи при цьому номер для зразка. Потім тільки проговорює номери, діти самостійно виконують рух.
  2. Ведучий показує один рух і при цьому промовляє номер іншого. Діти повинні показати той рух, якому відповідає номер, той, хто помиляється, вибуває на деякий час із гри.

Заняття 8

1.Бесіда на загальну обізнаність.

Мета: розвивати загальну обізнаність дітей.

Інструкція для дорослого: ви ставите запитання, а дитина відповідає. Час для відповіді необмежений, а тому не потрібно поспішати. Дайте малюкові можливість подумати. Якщо він відповів неправильно, нехай подумає ще трохи. За кожну правильну відповідь нараховуються бали, які слід занотовувати у квадратиках.

Інструкція для дитини: зараз я буду ставити тобі різні запитання, а ти намагайся на них відповісти. Деякі запитання покажуться тобі дуже легкими, а деякі складними. Навіть якщо ти не зможеш відповісти на окремі з них, не хвилюйся. Основне, не поспішай і думай добре.

Запитання для бесіди:

  • Назви своє прізвище, імя, по батькові;
  • Назви прізвище, імя, по батькові мами й тата;
  • Ти дівчинка чи хлопчик?
  • Ким ти будеш, коли виростеш – жінкою чи чоловіком?
  • У тебе є брат чи сестра?
  • Хто старший?
  • Скільки тобі років?
  • А скільки буде через рік?
  • А через два роки?
  • Зараз ранок чи вечір (день чи ранок)?
  • Коли ти снідаєш – ввечері чи вранці? А обідаєш… вранці чи вдень?
  • Що буває раніше – обід чи вечеря? Де ти живеш? Назви свою домашню адресу?
  • Ким працюють твої тато і мама? Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець?
  • Яка зараз пора року – зима, весна, літо чи осінь? Чому ти так вважаєш?
  • Коли можна кататись на санках – взимку чи влітку?
  • Що роблять – листоноша, лікар, вчитель?
  • Навіщо в школі потрібна парта?
  • Ти хочеш вчитися в школі? Покажи своє праве око, ліве вухо? Для чого потрібні очі, вуха?
  • Яких тварин ти знаєш? Яких ти знаєш птахів?
  • Хто більший – корова чи коза? Птах чи бджола? У кого більше лап: у собаки чи півня?
  • Що більше – 8 чи 5, 7 чи 3? Порахуй від 3 до 6; від 9 до 2.
  • Що потрібно зробити, якщо ненавмисно зламаєш чужу річ?

2.Вправа «Прості узагальнення».

Мета: розвивати інтелект дитини.

Інструкція: я буду називати різні слова, а ви повинні одним словом назвати їх – тобто узагальнити в одне.

Наприклад: Київ, Москва, Харків – це міста. Яблука, сливи, грушки – це (фрукти). Капуста, морква, картопля – (овочі). Ляльки, машинки, м’ячі – (іграшки). Мама, тато, сестра, брат – (родичі). Стіл, крісло, диван – (меблі). Шапка, куртка, штани – (одяг). Береза, дуб, каштан – (дерева). Василь, Микола, Андрій – (чоловічі імена). Тоня, Світлана, Марійка – (жіночі імена).

3.Гра «Ланцюжок».

Мета: стимулювати мотивацію до навчання.

Інструкція: психолог просить дітей стати в ряд – від того, хто краще всіх виконує будь-яке завдання, до того, хто виконує його гірше. Ця вправа, як правило, виконується наприкінці заняття. В деяких випадках ланцюжок складає хтось із дітей (після того, як він буде складений, дитина повинна сама знайти своє місце, в цій ролі має побувати кожна дитина); в інших – складання ланцюжка виконується без будь-якої допомоги. Вправа виконується у вигляді швидкої розминки. Основа для складання весь час змінюється, причому психолог повинен мінімально втручатися в цю оцінку і самооцінку, слідкуючи за тим, щоб ніхто з дітей не опинявся весь час на місці лідера чи в положенні замикаючого. Якщо всі діти добре впораються із завданням, вони беруться за руки і піднімають їх вгору, утворюючи коло.  

Заняття 9

1.Гра «Чарівний квадрат».

Мета: розвивати уяву, довільність.

Інструкція: кожній дитині дається шаблон квадрата, який вона обводить на аркуші паперу. Потім пропонується домалювати фігуру так, щоб вийшли різні предмети, краще, якщо вони будуть пов’язані з шкільними речами.

2.Бесіда «Школа».

Мета: розвивати мотивацію до навчання, коригувати негативне ставлення до школи.

Інструкція: розповісти дітям про школу, описати всі позитивні сторони шкільного навчання. Дати можливість дітям виразити свої почуття і переживання з приводу шкільного навчання. Можна провести невеличкі уроки, адаптуючи тим самим дітей до навчання в школі. Головне, щоб діти відчули реальність шкільних ситуацій. Можна використати оцінки (вирізати з червоної бумаги -5, а з синьої – 4). Пояснити дітям, що таке оцінки, що це не є похвала, чи покарання, а бал за відповідь.

Заняття 10

Вправи на вміння дитини регулювати і контролювати свої емоції і поведінку.

Мета: саморегулювання і зняття психоемоційного напруження дітей.

Інструкція: пояснити дитині, що таке емоції і до чого вони можуть призвести, якщо не вміти регулювати ними і контролювати їх. Дитині кажуть:

  1. Якщо ти відчуєш, що почав хвилюватись і тобі хочеться когось вдарити, існує досить простий спосіб доведення собі своєї сили: обхопи долонями лікті і сильно притисни руки до грудей. Це поза витриманої людини, тобто людина бере себе в руки.
  2. Спробуй сильно-сильно надавити п’ятками на підлогу, руки затисни в кулаки і зчепи зуби. Ти могутнє дерево, в тебе сильні корені, і ніякий вітер тебе не зламає. Це поза впевненої в собі людини.
  3. Якщо ви втомитесь у школі на уроці, то на перерві необхідно встати, розвести широко ноги, зігнути їх трошки в колінах, зігнути тіло і вільно опустити руки, випрямити пальці, нахилити голову до грудей, трошки відкрити рот, легенько похитатися з боку в бік, вперед, назад. Потім різко труснути головою, руками, ногами, тілом. Ти витрусив усю свою втому, але ще трішки залишилося, спробуй ще раз.
  4. Коли ти дуже втомився, тобі важко, хочеться лягти, але потрібно ще попрацювати, необхідно «скинути гору з плечей». Треба встати, широко розвести ноги, підняти плечі вгору, відвести назад і різко опустити. Зробіть цю вправу 5-6 разів і втома мине.

 

Гра власним життям

Година спілкування

Мета: розглянути проблему псевдо суїциду через призму психології підлітка; акцентувати увагу на аморальності гри власним життям та небезпеці такої поведінки.

Слово вчителя

   Ви, мабуть, стикалися з людьми, яких називають розпещеними, слабохарактерними, неврівноваженими. На жаль, саме вони схильні маніпулювати власним життям для досягнення мети, не розуміючи його цінності й неповторності.

   Чи знаєте ви, що таке суїцид? Сьогодні я допоможу вам зрозуміти, що суїцидальна поведінка є аномалією.

Колективне обговорення ситуації

   Учитель роздає картки, на яких записана ситуація для обговорення, і просить учнів ознайомитися з нею, а потім відповісти на запитання.

   «Олі не відмовляли ні в чому з дитинства. Батьки готові були на що завгодно, тільки б донечка була задоволена. Одяг шили на замовлення, відвозили і забирали зі школи до сьомого класу, найменша застуда викликала справжню паніку. Одного сезону в моду ввійшли шкіряні куртки. Оля забажала і собі, але батьки попросили її зачекати, тому що недавно купили комп’ютер, і грошей поки що не було. Але Оля не хотіла чекати, адже їй не відмовляли раніше. Батьки не могли зрозуміти її злості, образи – вони робили все можливе для своєї дитини. «Це питання життя і смерті»,- сказала Оля. Батько запротестував, мовляв, ніколи питання речі не буває важливішим за життя.

   Наступного дня, повернувшись із роботи, вони застали доньку непритомною, а навколо неї лежали розкидані таблетки. Олю відвезли до лікарні, життя врятували. А після повернення додому на неї чекала розкішна шкіряна куртка. Згодом Оля знов і знов лякала рідних спробами самогубства. Батьки йшли на все, доки одного разу не зрозуміли всієї небезпеки і серйозності ситуації, після чого звернулися по допомогу до психолога».

Як ви оцінюєте описану ситуацію? На чий бік станете?

Чи здатен суїцид вирішити наші проблеми?

А чим він відрізняється від псевдо суїциду?

Чим небезпечний псевдо суїцид?

Слово вчителя

   Так, небезпека гри зі смертю полягає в тому, що думки про неї можуть засісти в підсвідомості й спрацювати тієї миті, коли сама людина не бажатиме помирати. Крім того, якщо ви будете постійно шантажувати людей навколо себе, з часом ваші погрози не сприйматимуть серйозно, і тоді доведеться перейти від слів до справи, інакше все виглядатиме як фарс. Отже, людина сама заганяє себе у глухий кут.

   Найбільше схильні до суїцидальних дій підлітки, які не можуть правильно оцінювати ситуацію, не хочуть прислухатися до думки старших. Як правило, псевдо самогубець завжди діятиме так, щоб його життя змогли врятувати ( розкидані таблетки: щоб знали, від чого  втратив свідомість; хтось зі старших присутній удома і зможе вчасно надати допомогу тощо).

   Особливість підліткової психології в тому, що всі невдачі виглядають катастрофічними, здається, що проблеми нездоланні, ситуації безвихідні. Схильність до перебільшення, неспроможність реально оцінювати обставини, нездатність самотужки вирішувати свої проблеми – ось причини підліткового суїциду. Їх потрібно знати, розуміти їхню природу, а також те, що кожна людина дорослішає, стає з часом самостійною, набуває життєвого досвіду. Крім того, варто подумати, чи є на світі щось цінніше за людське життя.

 

Характеристика різних типів дітей «групи ризику».

І. Труднощі у навчанні.

1. Характеристика труднощів.

Повільний темп виконання розумових операцій. Діти повільно залучаються до роботи, не встигають виконувати класні завдання, не одразу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть і читають. Причиною, як правило, є, своєрідність типу нервової системи (інертність нервових процесів).

Рекомендації вчителям. Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати за часом, адже будь-який поспіх і умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще повторити дитині те, що вона не встигла почути, намагатися повільніше говорити, повідомляти на початку уроку план роботи і пропонувати завдання, розраховані на нижчий темп виконання, надаючи час на підготовку до відповіді, не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший.

2. Погано встигають з усіх предметів через труднощі в запам’ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом, не сформованістю навчальних навичок. Причиною може бути педагогічна занедбаність, недоліки виховання, а не низький інтелектуальний потенціал.

Рекомендації вчителям. Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, памяті, уваги, мислення, загально навчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху. Дуже важливо переконати батьків займатися розвитком дитини, рекомендувати вправи та ігри. У деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів.

3. Невисокий інтелектуальний показник (потенціал) – навчання дається важко, не засвоюють програмний матеріал, не завжди розуміють і погано запам’ятовують пояснення вчителя. Причина може полягати в астенії, затримці психічного розвитку, органічних порушеннях ЦНС.

Рекомендації вчителям. Вимоги до таких дітей потрібно знизити, адже вони страждають через слабку пам'ять, низький рівень логічного мислення. Для запобігання втраті мотивації до навчання і відхиленням у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати навіть маленькі успіхи. В окремих випадках педагогу необхідно направити батьків на психолого-медико-педагогічну комісію, на консультацію до психолога, дитячого психоневролога або психіатра.

4. Труднощі тільки в письмі і читанні. Поганий почерк, постійні пропуски літер і недописування закінчень слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм. Причина – недорозвинення мовлення.

Рекомендації вчителям. Насамперед необхідна допомога логопеда. Труднощі не пов’язані з лінощами або непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики до старанності ні до чого не приведуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчання, не слід акцентувати уваги на не успіхах. Краще похвалити такого учня за те, що йому вдалося виконати.

5. Труднощі в навчанні і поведінці, пов’язані з емоційними порушеннями. Підвищена тривожність, замкненість, боязкість, нерішучість, сором’язливість, розлади нервової системи.

Рекомендації вчителям. Необхідне доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу, хвилювання (під час відповідей біля дошки, контрольних робіт, диктантів). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку навчального року.

ІІ. Проблеми в поведінці.

6. Гіперактивність, підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність. Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення ЦНС.

Рекомендації вчителям. Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з ними – терпіння і наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано і планомірно, давати невеликі завдання і здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення бути вольовою людиною. Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки.

7. Труднощі в контактах (погані взаємини з однолітками, відсутність друзів у класі.)

Рекомендації вчителям. Завдання вчителя в роботі з відторгнутими дітьми – допомогти їм почуватися потрібними і бажаними в класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що їм вдається. На позакласних заходах давати можливість виявити себе з кращого боку.

8. Агресивність, запальність, дратівливість.

Рекомендації вчителям. У спілкуванні з цими дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість, терпимість, адже вони самі страждають від своєї упертості, дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий – їхній союзник у розв’язанні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси і схильності агресивної дитини, зможе спрямувати її активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючи дитину самоконтролю і стриманості.

ІІІ. Емоційні розлади.

9.  підвищена тривожність, плаксивість, вразливість, схильність хвилюватися і переживати з будь-якого приводу (ризик розвитку невротичних розладів).

Рекомендації вчителям. Такі діти є часто хорошими учнями, але навчальні успіхи для них набувають надто великого значення (часто цьому сприяють установки батьків). Учителю у цьому випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними потрібно знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху, частіше заохочувати, схвалювати і відзначати переваги.

10. Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість».

Рекомендації вчителям. Учителеві варто залучати таких дітей до позакласної роботи, проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долали свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищувати його самооцінку, створюючи ситуацію успіху.

 

Як визначити перші загрозливі тенденції суїцидальної поведінки.

Суїцидологи зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку підлітка, будь-які зміни в його поведінці, словесні і емоційні ознаки слід сприймати серйозно. До них належать:

  • Втрата інтересу до звичних видів діяльності;
  • Раптове зниження успішності навчання;
  • Незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
  • Погана поведінка в навчальному закладі;
  • Незрозумілі або часті, повторювані зникнення з дому і прогули школи;
  • Збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків;
  • Інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.

При появі цих явищ варто звернути особливу увагу на підлітка. Також слід бути уважними до поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.

 

Тривожна дитина

Кожній дитині притаманні деякі страхи. Однак, якщо їх дуже багато, то можна говорити про прояви тривожності в характері дитини. Тривожність розвивається внаслідок наявності в дитини внутрішнього конфлікту, що може бути викликаний:

1.Суперечливими вимогами, пропонованими батьками, або батьками і школою. Наприклад, батьки не пускають дитину до школи через погане самопочуття, а вчитель ставить двійку у журнал і вичитує її за пропуск уроку в присутності інших дітей.

2.Неадекватними вимогами (найчастіше завищеними).

3.Негативними вимогами, що принижують дитину, ставлять її в залежне положення.Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності оточуючих його дорослих. Висока тривожність педагога чи батьків передається дитині. У родинах з доброзичливими відносинами діти менш тривожні, ніж у родинах, де часто виникають конфлікти. Психолог Е.Ю.Брель виявила і таку закономірність: тривожність дітей зростає в тому випадку, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем. Може бути, саме тому в наш час число тривожних дітей неухильно росте.

Портрет тривожної  дитини

Тривожна дитина, входячи до класу, напружено вдивляється в усе, що знаходиться навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і ніяково сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь неприємностей. Тривожні діти намагаються тримати свої проблеми при собі. Їх відрізняє надмірне занепокоєння, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почувають себе безпомічними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їх самооцінки низький, такі діти дійсно думають, що вони гірше за інших в усьому, що вони некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.

 

 

Критерії визначення тривожності у дитини

Постійне занепокоєння;

Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь;

  • ’язова напруга;
  •  

Порушення сну.

Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із критеріїв, перерахованих вище, постійно виявляється в її поведінці.

 

Ознаки тривожності

1.Не може довго працювати, не утомлюючись.

2. Їй важко зосередитись на чомусь.

3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.

4.Під час виконання завдань дуже напружена, скована.

5.Бентежиться частіше за інших.

6. Як правило, червоніє в незнайомій ситуації.

7.Руки в неї звичайно холодні і вологі.

8.Спить неспокійно, погано засинає.

9.Легко засмучується.

10.Часто не може стримати сльози.

11.Не любить братися за нове діло.

12.Не упевнена в собі, у своїх силах.

13.Боїться стикатися з труднощами.

 

Як допомогти тривожній дитині

Роботу з тривожними дітьми рекомендовано проводити в трьох напрямках:

1.Підвищення самооцінки.

2.Навчання дитини умінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих її ситуаціях.

3.Зняття м’язової напруги.

 

Як грати з тривожними дітьми

В роботі з тривожною дитиною необхідно дотримуватися наступних правил:

  1. Включення дитини в будь-яку нову гру повинно проходити поетапно. Нехай вона спочатку ознайомиться з правилами гри, подивиться, як у неї грають інші діти, і лише потім, коли сама захоче, стане її учасником.
  2. Необхідно уникати елементів змагання і ігор, у яких враховується швидкість виконання завдання, наприклад, таких як «Хто швидше»?
  3. Якщо ви вводите нову гру, то для того, щоб тривожна дитина не відчувала небезпеки від зустрічі з чимось невідомим, краще проводити її на матеріалі, уже знайомому їй (картинки, картки).
Календар новин
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Статистика